«Ніде й ні в чому людський характер не проявляється так яскраво, як за більярдним столом» — ці слова часто повторюють ті, кого зачарувала магія однієї з найдавніших ігор, з якою за віком може конкурувати хіба що шахи. Що таке більярд?
Кожен відповість по-своєму. Для когось — це чудовий відпочинок і спосіб розслабитися після напруженої роботи. Для когось — азартна гра, подібна до карт чи рулетки. Хтось бачить у ньому передусім спорт, що нині має статус олімпійського. А дехто — високе мистецтво або навіть, не смійтеся, науку. І всі ці варіанти будуть правильними.
Безперечно одне: більярд — це стиль! Це визнає кожен, хто хоч раз підходив до столу, чув ритмічне постукування куль і милувався зеленим сукном. Тут стиль у всьому — від інтер’єру більярдної й зовнішнього вигляду гравця до позиції під час удару і найменших жестів у процесі гри. Більярд вимагає від гравця не лише техніки та фізичної підготовки, але й внутрішньої зібраності, аристократизму та глибокої поваги до гри.
Більярд може бути і елітарним, і масовим. Він не має вікових обмежень, однаково цікавий і чоловікам, і жінкам, і новачкам, і майстрам. Та все ж — це більше, ніж просто гра.
Більярд — частина світової культури. Він не належить якійсь одній країні, а є мікрокосмом багатьох національних традицій. Різновиди гри, конструкція столу, тактика і стратегія — все це відображає менталітет різних народів. Елегантність карамболю, вишуканість техніки снукера, демократизм і динаміка пулу — кожен стиль має свою історію та характер.
Коротка історія більярду
Витоки більярду сягають Азії, ймовірно, території сучасного Китаю або Індії, де вперше виникла ідея перенести гру з зеленої галявини під дах. Чи була вона розвагою, чи мала сакральний сенс — невідомо. Не збереглося й точного вигляду першого більярдного столу.
Друге життя більярд отримав у середньовічній Європі, яка стала його другою батьківщиною. Чи відбулося це у Франції, чи в Англії — достеменно невідомо. Вже у XVI столітті більярдні столи згадуються у листуванні монархів та аристократії. Середньовічний більярд ще не мав сучасного вигляду: кількість луз могла досягати десяти, замість кия використовували дерев’яні молотки, а борти були обтягнуті войлоком. Лише у XVII столітті гра почала набувати сучасних рис та стала невід’ємною частиною європейського побуту.
Навчання грі на більярді було елементом виховання європейських дворян, і навіть дами проводили довгі години за більярдним столом.
Наука і більярд
У XIX столітті більярд зацікавив не лише гравців, а й науковців. Відомі європейські математики та винахідники вивчали його фізику, розробляли теорії ударів і траєкторій. Було винайдено шкіряні накладки на кий, що суттєво підвищило контроль над ударом.
Більярд у XX–XXI століттях
На початку XX століття більярд отримав офіційний статус спортивної гри. У 1906 році в Парижі відбувся перший чемпіонат світу. Сьогодні найпопулярніші його різновиди: французький карамболь, англійський снукер, американський пул та інші національні варіанти.
Особливо швидко у світі поширився пул. Він здається простішим через менший стіл, ширші лузы та зрозумілі правила, але вже після кількох партій стає зрозуміло, що це лише ілюзія простоти. Пул вимагає швидкого прийняття рішень, зібраності, точного розрахунку та сміливості у грі.
Пул — це більярдний «бліц»: динамічний, видовищний і азартний. Для новачка він демократичний і доступний, а для професіонала — це виклик, який потребує майстерності та витончених тактичних рішень.
